Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.01.2015 року у справі №910/10128/14
Постанова ВГСУ від 22.03.2016 року у справі №910/10128/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 910/10128/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратурине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)позивача Склярук Ю.В. -довіреність від 31.12.2015 рокувідповідачаОсадчий П.М. - довіреність від 22.02.2016 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна Українина постановувід 10.12.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/10128/14 господарського суду м. Києваза позовомФонду державного майна Українидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Укрейн"за участюПрокуратури Автономної Республіки Кримпростягнення 249 651,33 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 р. Фонд державного майна України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Пан Укрейн" про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 249 651,33 грн., з яких: заборгованість з орендної плати в розмірі 245 327, 47 грн. та пеня у розмірі 4 323,86 грн., посилаючись на приписи статей 203, 231, 283, 286 Господарського кодексу України, статей 530, 549, 551, 552 Цивільного кодексу України та статей 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.08.2004 р. між Фондом майна АРК та ТОВ "Пан Укрейн" було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу ДП "Центральна військова туристська база Кічкіне", до якого згідно із укладеними між сторонами додатковими угодами вносились зміни, зокрема, і щодо орендної плати, а 05.12.2012 р. було укладено трьохсторонній договір до договору оренди від 20.08.2004 р., згідно із пунктом 1 якого орендодавцем за договором оренди цілісного майнового комплексу визначений Фонд державного майна України.

Позивач зазначав, що відповідачем не в повному обсязі та несвоєчасно сплачувалась орендна плата за користування об'єктом оренди, внаслідок чого станом на 06.05.2014 р. утворилась заборгованість у розмірі 245 327,47 грн., на яку згідно із діючим законодавством та умовами договору нараховано пеню. При цьому, претензія Фонду держмайна України від 30.04.2014 р. № 10-16-5225 про сплату заборгованості та пені залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду.

16.07.2014 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, суд не прийняв до розгляду вказану заяву, у зв'язку із несплатою судового збору, про що зазначено в судовому рішенні.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Пан Укрейн" на користь Фонду державного майна України заборгованість з орендної плати в розмірі 245 327, 47 грн., пеню в розмірі 4 323, 86 грн. та 4 993, 02 грн. судового збору.

За апеляційною скаргою ТОВ "Пан Укрейн" Київський апеляційний господарський суд (судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г., Жук Г.А.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 19.11.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року та рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду справи Фонд державного майна України надав письмові пояснення в яких зазначав, що відповідачем не надано жодних доказів які б свідчили про неможливість останнього використовувати об'єкт оренди за його цільовим призначенням.

На думку позивача сертифікат про форс - мажорні обставини №892 не підтверджує неможливості користування відповідачем об'єктом оренди. Настання форс - мажорних обставин в Автономній Республіці Крим не містить прямого причинно - наслідкового зв'язку між настанням обставин непереборної сили і неможливістю виконати зобов'язання через цю обставину.

ТОВ "Пан Укрейн" в письмових поясненнях просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на те, що відповідач не має можливості використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору та з цих самих підстав відсутня можливість виконувати свої права та обов'язки за договором.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва (судді С.В. Балац, Ю.В. Цюкало, П.І. Паламар) від 03.09.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції встановивши, що згідно сертифікату № 892 про форс - мажорні обставини, виданого торгово - промисловою палатою України 13.10.2014, події на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь є форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), початком дії яких є 27.02.2014, а дату закінчення дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановити не можливо (вказаний сертифікат наявний в матеріалах справи у вигляді копії), дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за укладеним між сторонами Договором в сумі 245 327,47 грн. задоволенню не підлягає, оскільки через наявність обставин непереборної сили на відповідача не може бути покладено визначену Договором відповідальність за невиконання умов Договору.

За апеляційною скаргою Фонду державного майна України Київський апеляційний господарський суд (судді: І.М. Скрипка, С.А. Гончаров, М.А. Руденко), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.12.2015 р., залишив його без змін з тих же підстав.

Фонд державного майна України подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2015 року та прийняти нове рішення, яки задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник у касаційній скарзі, вказує на те, що відповідачем не надано жодних доказів які б свідчили про неможливість останнього використовувати об'єкт оренди за його цільовим призначенням.

На думку скаржника сертифікат про форс - мажорні обставини №892 не підтверджує неможливості користування відповідачем об'єктом оренди. Настання форс - мажорних обставин а Автономній Республіці Крим не містить прямого причинно - наслідкового зв'язку між настанням обставин непереборної сили і неможливістю виконати зобов'язання через цю обставину.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

13.10.2014 року ТОВ "Пан Укрейн" отримано від Торгово - промислової палати України сертифікат №892, яким підтверджено, що вищевказані події на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є форс - мажорними обставинами . Таким чином, на думку відповідача, останній виконав вимоги норм законодавства та довів, що неналежне виконання зобов'язань виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 20.08.2004 р. між Фондом майна АР Крим (орендодавець) та ТОВ "Пан Укрейн" (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу ДП Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Лівадія, п/в Лівадія-1, пунктом 1.1 якого передбачено, що орендодавець на виконання рішення господарського суду АР Крим від 06.07.2004 р. у справі № 2-1/8831-2004, на підставі наказу Фонду майна АР Крим від 28.07.2004 року № 862 передає в оренду ТОВ "Пан Укрейн", а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс ДП "Центральна військова туристська за "Кічкіне", склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.07.2004 р., вартість якого становить 9 913 013 грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю - 9 599 978 грн.

На виконання умов договору 20.08.2004 р. Фонд майна АР Крим передав в оренду цілісний майновий комплекс "Центральна військова туристська база "Кічкіне", а орендар - ТОВ "Пан Укрейн" прийняв майно в строкове платне користування відповідно до передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.07.2004 р., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи між Фондом майна АР Крим укладались додаткові угоди та додаткові договори до договору оренди цілісного майнового комплексу ДП Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" від 20.08.2004 р., а саме:

- додаткова угода від 10.12.2004 р. про внесення змін до пункту 1.2 договору щодо переліку об'єктів нерухомості, з яких складається цілісний майновий комплекс ДП Центральна військова туристська база "Кічкіне";

- додаткова угода від 08.09.2005 р. про внесення змін до пункту 10.1 договору щодо продовження строку дії цього договору оренди цілісного майнового комплексу до 19.08.2024 р.;

- додатковий договір від 27.02.2007 р., яким внесені зміни до пункту 10.5 договору про визнання права власності на поліпшення майна у разі припинення або розірвання договору.

Крім того, 25.08.2011 р. між Фондом майна АР Крим укладено договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу ДП Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" від 20.08.2004 р. та викладено пункт 3.1 договору у наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами та доповненнями) а становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку - липень 20141 року - 120 015,01 грн. (додаток № 1 до цього договору). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць перерахунку - серпень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за липень 2011 року на індекс інфляції за серпень 2011 року".

Пунктом 2 вказаного договору про внесення змін від 25.08.2011 р. сторонами також викладено пункт 3.3 договору у наступній редакції: "Орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, до Державного бюджету України". Вказаним пунктом визначені реквізити для перерахування орендної плати.

05.12.2012 р. між Фондом державного майна України, ТОВ "Пан Укрейн" та Фондом майна АР Крим укладено договір до договору оренди цілісного майнового комплексу ДП Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" від 20.08.2004 р., яким, зокрема, встановлено, що орендодавцем з 05.12.2012 р. за договором оренди б/н від 20.08.2004 р. є Фонд державного майна України .

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Фонду державного майна України про стягнення з ТОВ "Пан Укрейн" на користь Державного бюджету України заборгованості з орендної плати в розмірі 245 327, 47 грн. та пені у розмірі 4 323,86 грн. з посиланням на приписи статей 203, 231, 283, 286 Господарського кодексу України, статей 530, 549, 551, 552 Цивільного кодексу України та статей 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з підстав невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди щодо своєчасної та повної оплати за користування майном.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить державі, тому права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України та Параграфу 5 Глави 30 Розділу VI Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного і комунального майна».

Так, частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна.

Орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю (ст. 5 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»).

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 10 та частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди та вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що за період з 12.12.2012р. по 12.04.2014р. позивачем нараховано відповідачу згідно умов договору орендну плату в розмірі 2 042 586, 44 грн., з яких за цей період відповідачем сплачено 1 767 258, 97 грн., у зв'язку з чим з 12.02.2014р.(включно), позивачем нараховано відповідачу заборгованість з орендної плати в розмірі 245 327, 47 грн., та пеню в сумі 4 323, 86 грн.

Також судами під час розгляду справи було встановлено, що 13.03.2014р. відповідач надіслав на адресу позивача лист від 12.03.2014р. № 13/1, в якому повідомляв, що діяльність підприємства фактично зупинено, а вказані події мають надзвичайний та невідворотний характер та мають всі ознаки непереборної сили (копія вказаного листа наявна в матеріалах справи).

Листом № 42 від 03.06.2014р. відповідач звернувся до Фонду державного майна Автономної Республіки Крим, в якому повторно наголошував про надзвичайну обставину (форс-мажор), у зв'язку з чим сторони спірного договору не мають можливості виконувати свої обов'язки за вказаним договором.

Листами від 24.09.2014р. та №52 від 24.12.2014р. №66 відповідач звертався до ФДМ України, в яких просив врегулювати питання про повернення орендованого майна.

На вимогу відповідача позивач не зазначив механізму та порядку повернення орендованого майна. Позивачем не було вчинено жодних дій, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна, будь-яких запитів/позовів про витребування його з користування відповідача не було.

За приписами частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно статті 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Вказаною статтею унормовано, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними, так і фактичними. Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна зі сторін зобов'язання.

За приписами статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 13.10.2014 Торгово-промисловою палатою України видано сертифікат № 892 про форс -мажорні обставини, зі змісту якого вбачається, що Торгово-промислова палата України, розглянувши звернення ТОВ «ПАН УКРЕЙН» щодо засвідчення обставин форс-мажору, встановила факт, що події які сталися на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) за договором оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України «Центральна військова туристська база «Кічкіне», розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Лівадія, п/в Лівадія-1, укладеним між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн» (з урахуванням додаткового договору від 05.12.2012р.).

Початок дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) - 27.02.2014р. Дату закінчення терміну дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на момент видачі цього сертифікату встановити неможливо.

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені обставини справи, судова колегія вважає рішення та постанову у даній справі такими, що підлягають залишенню без змін з мотивів, викладених у постанові суду касаційної інстанції, а доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 р. у справі № 910/10128/14 та рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2015 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач